/  

Використання препарату Кетодін при лікуванні отитів грибкової етіології

В.В. Березнюк, д.м.н., професор, зав. кафедрою ЛОР-хвороб; А.В. Зайців, к.м.н., асистент; Дніпропетровська державна медична академія

Прогресуюче збільшення грибкових захворювань представляє серйозну проблему для всього людства. За даними ВІЗ, до кінця XX століття більше 20% населення земної кулі страждали мікозами різної локалізації. Останніми роками зросла питома вага грибкових уражень ЛОР-органів, які не завжди діагностуються.

Гриби складають широку групу нижчих рослин, в неї входять близько 100 тис. видів. Вони позбавлені хлорофілу, тому для підтримки існування їм потрібні органічні речовини. Переважна більшість видів грибів ведуть сапрофітне існування, менша їх частина є паразитами людини і тварин. В даний час відомо близько 500 видів грибів, патогенних для людини. Основні збудники грибкових захворювань ЛОР-органів: дріжджоподібні гриби родів Candida, Geotrichum; плісневі гриби родів Aspergillus, Penicillium, Scopulariopsis, Mucor, Cephalosporium, Alternaria та інші.

Найчастіше діагностується отомікоз (до 50% всіх хворих з мікозами ЛОР-органів), потім слідують фарінгомікози, мікози носа і навколоносових пазух і ларінгомікози.

Згідно з результатами досліджень, що проводяться з 2000 року в лабораторії мікробіології Інституту отоларингології ім. А.І. Коломійченко АМН України, мікотична флора виявляється майже в 20% випадків при хронічних зовнішньому і середньому отиті. Це обумовлено, зокрема, несприятливими екологічними чинниками, нераціональним вживанням лікарських препаратів, в першу чергу антибіотиків. Одними з провідних чинників патогенезу зовнішнього отиту (ЗО) є травмування епідермісу зовнішнього слухового проходу після грубого видалення сірки або відокремлюваного з вуха твердими предметами, мацерація при попаданні води у вухо.

До виникнення отомікозу як у дорослих, так і у дітей можуть приводити імунні, гормональні, обмінні порушення, алергія, тривале лікування антибактеріальними, гормональними препаратами, цитостатиками, променева терапія новоутворень, хвороби крові, СНІД, трансплантація органів, а також важка соматична патологія, наприклад цукровий діабет. Виникненню мікотичного ураження зовнішнього вуха може передувати тривале місцеве використання глюкокортікоїдних препаратів при отореї, обумовленій гнійно-запальним процесом в середньому вусі.

Одна з причин значного ураження населення грибковими захворюваннями – недостатня обізнаність про грибкову інфекцію, шляхах її поширення і заходах профілактики. Недостатня матеріально-технічна база діагностики отомікозу часто є причиною пізньої і/або неправильної діагностики, що створює труднощі в лікуванні і приводить до хронічного перебігу захворювання.

Мікотичний процес вражає не лише зовнішнє вухо, але і середнє, а також післяопераційні порожнини. Основні скарги пацієнтів: пониження слуху, наявність вушних виділень, періодичне свербіння, закладеність вуха, локальний головний біль з боку хворого вуха і запаморочення. Об'єктивна клінічна ознака при всіх формах отомікозу – наявність специфічного виділення, колір і консистенція якого залежать від вигляду гриба – збудника захворювання. Клінічні прояви при мікотичних середніх отитах і мікозах післяопераційних порожнин характеризуються як симптоматикою гнійно-запального процесу середнього вуха, так і специфічними проявами мікозу.

Отомікоз – серйозне захворювання і при неправильному і неефективному лікуванні приводить до поширення і хронізациії грибкового процесу.

Головні завдання лікування хворих зовнішнім отитом грибкової етіології — ліквідація запального процесу, усунення неприємних відчуттів в зовнішньому слуховому проході і виділень з нього. Для специфічного протигрибкового лікування в даний час застосовуються ефективні антімікотичні препарати як загальної системної, так і місцевої зовнішньої дії. Одним з сучасних протигрибкових засобів для лікування зовнішніх отитів є Кетодін. Він випускається у формі крему і використовується як в стаціонарі, так і в амбулаторних умовах.

Кетодін-крем містить 0,02% (20 мг/г) кетоконазола, механізм дії якого полягає в інгібуванні біосинтезу ергостеролу і зміні ліпідного складу мембрани грибів. Кетоконазол володіє фунгіцидною і фунгістатичною дією відносно дерматофітів (Trichophyton spp., Epidermophyton floccosum, Microsporum spp.), дріжджових (Candida spp., Pityrosporum spp., Torulopsis, Cryptococcus spp.), диморфних і вищих грибів (зуміцетов), а також відносно грампозитивних коків (Staphylococcus spp., Streptococcus spp.). Широкий спектр антімікотіичної дії дозволяє використовувати препарат для емпіричної терапії дерматомікозів.

Важливими властивостями кетоконазола є те, що він не формує вторинної резистентності в грибів і не проникає в системний кровотік при місцевому вживанні.

Матеріали і методи дослідження

Метою нашого дослідження було вивчення ефективності використання Кетодіна у хворих зовнішнім отитом, а також у пацієнтів, що перенесли хірургічні втручання на середньому вусі. Обстежено 39 пацієнтів у віці від 18 до 56 років, що знаходилися на лікуванні в ЛОР-клініці Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова. В 27 хворих було діагностовано гострий зовнішній отит, в 12 – хронічний зовнішній отит. Серед досліджуваних переважали жінки – 28 чоловік (71,8%).

12 пацієнтів знаходилися в стаціонарі після різних операцій на середньому вусі: загальнопорожнинна сануюча операція (6), роздільна аттікоантротомія (2), тимпанопластика (4). В 29 хворих (74,4%) процес носив однобічний характер.

Всім хворим проводили комплекс загальноклінічних досліджень, що включав оцінку динаміки скарг пацієнтів і щоденну отоскопію. Грибкову етіологію захворювання підтверджували мікробіологічним дослідженням виділень із зовнішнього слухового проходу. Ефективність вживання Кетодіна клінічно оцінювали по динаміці скарг хворого і об'єктивній оцінці стану зовнішнього слухового проходу. Дозування препарату, періодичність його вживання підбирали з врахуванням рекомендацій, викладених в інструкції по медичному вживанню. Після аспіраційного туалету виробляли обробку шкіри зовнішнього слухового проходу кремом Кетодін. Вказані маніпуляції виконували 1-2 рази в добу залежно від міри запального процесу.

Всім хворим із зовнішнім грибковим отитом Кетодін призначали у вигляді монотерапії, пацієнтам, що перенесли хірургічні втручання, – на тлі антибактеріальної терапії, що проводилася в ранньому післяопераційному періоді.

Результати дослідження і їх обговорення

Перед початком лікування в групі хворих ЗО на свербіння і неприємні відчуття в слуховому проході скаржилися 34 пацієнти, виділення з вуха переважно серозного характеру відзначали 19 хворих. Отоскопічно у всіх хворих визначали гіперемію, набряклість шкіри зовнішнього слухового проходу, у більшості пацієнтів на тлі вказаних місцевих змін на шкірі виявляли міцелій грибів.

У всіх пацієнтів отримані добрі результати лікування. Виражений клінічний ефект від терапії Кетодіном відзначався вже на 1-2-у добу після початку лікування, на 3-4-й день більшість хворих відзначали суб'єктивне поліпшення: у 22 (60,7%) пацієнтів зменшилося свербіння, в 12 (63,2%) припинилися серозні виділення з вуха, отоскопічно в цей період визначали послаблення гіперемії шкіри зовнішнього слухового проходу, значне зменшення її набряку. В наступні дні зберігалася стійка тенденція до зниження неприємних відчуттів в вусі, що відповідало зменшенню ознак запалення шкіри зовнішнього слухового проходу.

Після завершення курсу лікування Кетодіном на 8-10-й день у 37 (94,9%) пацієнтів, що раніше відзначали свербіння і виділення з вуха, стан нормалізувався. Позитивна динаміка суб'єктивних відчуттів пацієнтів поєднувалася з нормалізацією отоскопічної картини. Мікробіологічні дослідження підтвердили відсутність грибкової мікрофлори. Динаміка клінічних проявів приведена в таблиці і на малюнках 1, 2.

В той же час, у 5 пацієнтів, що перенесли хірургічні втручання і отримували антибактеріальну терапію, через 2-3 дні після лікування Кетодіном поновилися свербіння і серозні виділення з вуха, у зв'язку з чим терапія препаратом була продовжена ще на 5-6 днів до повного припинення симптомів.

Таким чином, результати клінічних досліджень підтвердили високу ефективність препарату Кетодін в лікуванні отитів грибкової етіології. Використання препарату в рекомендованих дозах швидко усуває неприємні суб'єктивні відчуття в зовнішньому слуховому проході. В той же час, у деяких післяопераційних хворих через 2-3 дні після вживання Кетодіна симптоми захворювання поновлювалися, що вимагає тривалішого використання препарату або призначення його в комплексі з іншими лікарськими засобами, використовуваними при лікуванні цієї форми мікотичного отиту.

Виводи

  1. Місцеве використання Кетодіна у пацієнтів із зовнішнім отитом забезпечує виражений клінічний ефект, що виявляється поліпшенням суб'єктивних і об'єктивних показників.

  1. Кетодін в післяопераційному періоді у хворих, що перенесли хірургічні втручання на середньому вусі, сприяє швидшому зменшенню набряку шкіри зовнішнього слухового проходу, припиненню серозних виділень, що запобігає розвитку ускладнень.

Литература

  1. Айзятулов Р.Ф. Клінічна дерматологія. Донецьк, 2002, с. 146-180.

  1. Буянова О.В. Застосування кетодіну в зовнішній терапії грибкових захворювань шкірі // Новини медицини і фармації, с. 3.

  1. Дюдюн А.Д., Гладишев В.В., Нагорний В.В. Оптимізація методології біофармацевтичних досліджень при розробці технології м'яких лікарських форм для терапії дерматомікозів // Дерматовенерология, косметологія, сексопатологія, 2002 №1-2, с. 13-16.

  1. Колбін А.С. і ін. Небажані ефекти системних антімікотиків // Антибіотики і хіміотерапія, 2003 № 8, с. 37-43.

  1. Коляденко В.Г. і ін. Проблема грибкових уражень шкіри і нігтів: підсумки «Ахіллес-проекту Україна-99» // Міжнародний медичний журнал, 2000 №3, с. 106-109.

  1. Няньковський С. Грибкова патологія на сучасному етапі. Значення в педіатрічній практіці//Медіцина світу, 2002 №4, с. 226-235.

  1. Степанова Ж.В. Мікози гладкої шкіри//Лікуючий лікар, 2002 № 12, с. 4-10.

  1. Сурмашева О.В., Черноволенко С.А. Мікози і антимікотичні препарати // Український хіміотерапевтичний журнал, 2000 №14, с. 13-16.

  1. Федотов В.П., Гладишев В.В., Головкин В.А. Сучасні дані по розробці, дослідженню і використанню лікарських протигрибкових препаратів // Дерматовенерология, косметологія, сексопатологія, 1998 №1, с. 54-63.

          стаття розміщена в номері 105 за жовтень 2004 року

Помітили помилку? Виділіть необхідний текст з помилкою і натисніть Ctrl+EnterСистема Orphus

Система Orphus