/  

Профілактики грибкових захворювань стопи

Л. А. Болотная
Харківська медична академія післядипломної освіти

Грибкові захворювання, або мікози, відносяться до інфекційних хвороб людини. Мікозами хворіє 10-20% дорослого населення, їх поширеність значно підвищується в старших вікових групах [1, 7]. Хворі на мікоз шкіри є резервуаром і постійним джерелом поширення інфекції, особливо по внутрішньосімейному типу передачі (загальне взуття, ходьба босоніж, предмети побуту).

За даними ВООЗ, мікозами стоп страждає кожен п’ятий житель планети, в Україні уражено 25-30% населення. Найчастіше мікози стоп зустрічаються у шахтарів, металургів, військовослужбовців, спортсменів. Сприяючими факторами в цих випадках є замкнутість виробничих територій, загальні душові та роздягальні, а також носіння спеціального одягу та взуття. Епідеміологічні дослідження виявили, що 25-28% хворих мікозами заражаються в місцях загального користування [2, 7]. У роботах відомого англійського мікології E.G.V. Evans показано, що гриби-дерматофіти виявляються в лазнях, басейнах на дерев’яних покриттях, а також у місцях застою і скупчення води, на підлозі в роздягальнях спортзалів, фітнес-центрів і. т.д.

Збудники мікозів — грибкові паразити, відомо близько 500 видів патогенних для людини грибів, серед них дерматоміцети роду Trichophyton, Microsporum і Epidermophyton, що викликають грибкові захворювання шкіри. Ці мікроорганізми можуть виживати в навколишньому середовищі більше 2 років, поширені в природі і зустрічаються всюди: в землі, піску, камінні, в тому числі і прибережній гальці, а також на старих або хворих деревах і т.д. [3, 5].

Сприйнятливість до грибкової інфекції у різних людей неоднакова. При відсутності пошкоджених шкірних покривів тривалий час може бути тільки носійство грибкової інфекції. Проникнення патогенних грибів у шкіру залежить від багатьох факторів (масивність інфікуючої дози гриба, терміни виживання його в навколишньому середовищі, стан шкірного покриву, кисла реакція шкіри та ін.) [2, 5].

Під узагальнюючим терміном «мікоз ступні» розуміють грибкові ураження шкіри і нігтів, подібні у клінічному та лікувально-профілактичному плані. Місцем первинної локалізації патогенного гриба, як правило, служать міжпальцеві складки, при прогресуванні процесу враження виходить за їх межі. Для мікозу ступнів характерно хронічний, багаторічний перебіг. Загострення і мокнучі клінічні прояви притаманні особам молодого і зрілого віку, монотонний перебіг по «сухого типу» — особам похилого та старечого [3, 4].

Основним напрямком терапії є видалення патогенного гриба з уражених тканин, а також усунення сприяючих факторів. В даний час кошти для лікування грибкових захворювань шкіри представляють одну з найчисельніших груп дерматологічних препаратів — понад 100 найменувань і більше 20 лікарських форм.

В останні роки впроваджені в клінічну практику системні протигрибкові препарати, що дозволяють успішно виліковувати хворих мікозами [1, 6].

Зовнішня терапія мікозу стоп проводиться в два етапи. Мета підготовчого етапу — зниження гострого запалення і видалення рогових нашарувань. Основний етап лікування мікозу ступнів — застосування топічних протигрибкових препаратів: кетоконазолу та ін [2, 3, 7].

З огляду на численні фактори, що сприяють розвитку грибкових захворювань, важливу роль відіграють профілактичні заходи.

Однак не завжди санітарно-гігієнічні заходи можуть захистити від грибка. Індивідуальна профілактика полягає у дотриманні правил особистої гігієни, необхідності уникати травмування шкіри і нігтів ніг. Іноді важко попередити усі можливі варіанти зараження, особливо якщо хворий на мікоз близька Вам людина або Ви часто відвідуєте громадські душові в спортзалах або басейнах. Для запобігання ймовірному захворюванню можна використовувати протигрибкові засоби. Крім цього, осіб, які отримували системне лікування з приводу оніхомікоза (грибок нігтів), необхідно протягом 2-3 місяців використовувати місцеві протигрибкові засоби для запобігання рецидиву інфекції. Одним з таких препаратів є крем «Кетодін», діючою речовиною якого є кетоконазол.

Механізм дії кетоконазолу полягає в пригніченні біосинтезу ергостеролу і зміні ліпідного складу мембрани грибів. Кетоконазол володіє фунгіцидною і фунгістатичною дію відносно дерматофітів (Trichophyton spp., Epidermophyton floccosum, Microsporum spp.), Дріжджових (Candida spp., Pityrosporum spp., Torulopsis, Cryptococcus spp.), Диморфних і вищих грибів (зуміцетов), а також у відношенні грампозитивних коків (Staphylococcus spp., Streptococcus spp.) [2, 3].

Крем «Кетодін» для місцевого застосування створює високі і досить стабільні концентрації в епідермісі і уражених шарах шкіри, причому створювані концентрації перевищують мінімальну ппригнічуючу конкуренцію для основних грибів, що викликають мікози шкіри.

При нанесенні «Кетодіна» на шкіру ефективні концентрації зберігаються всередині і на поверхні епідермісу протягом 72 годин після відміни препарату, що пояснюється його високою спорідненістю до кератинізованих тканин [1, 6].

Тому для особистої профілактики мікозів стоп доцільно використовувати крем «Кетодін» 1-2 рази на тиждень протягом кількох і більше місяців при активному відвідуванні спортзалів, фітнес-клубів і басейнів. Випадків стійкості грибів до кетоконазолу не відзначено. Системне всмоктування через шкіру мінімальне і не має клінічного значення.

Крем «Кетодін» зручний у застосуванні — швидко всмоктується і не залишає слідів на одязі. Високий профіль безпеки дозволяє застосовувати його дітям з моменту народження, вагітним та особам похилого віку.

Таким чином, висока активність щодо збудників мікозів стоп, виражена тривалість дії, безпека та зручність використанні дозволяють віддавати перевагу крему «Кетодін» у лікуванні та профілактиці мікозів у осіб, схильних до грибкових захворювань, або при високому ризику їх виникнення, а також при відвідуванні басейнів, саун і фітнес-центрів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Елинов Н.П., Васильева Н.В., Разнатовский К.И. Дерматомикозы, или поверхностные микозы кожи и ее придатков — волос и ногтей // Лабораторная диагностика. Проблемы медицинской микологии. — 2008. — Т. 10 — № 1. — С. 27-34.

2. Рукавишникова В.М. Микозы стоп. Изд.2-е, перераб. и дополненное. — М.: ЭликсКом, 2003. — 237 с.

3. Сергеев В.Ю., Сергеев А.Ю. Дерматофии: новое в диагностике, терапии и профилактике наиболее распространенных микозов человека // Consilium medicum. Дерматология. — 2008. — № 1. — С.30-35.

4. Тарасенко Г.Н. Современные аспекты практической микологии // Рос. журн. кожн. и вен. болезн. — 2006. — № 6. — С. 49-61.

5. Хэбиф Томас П. Кожные болезни. Диагностика и лечение. Под ред. акад. РАМН, проф. А.А. Кубановой. — 2007. — 252 с.

6. Einarson T.R., Lupta А.К., Shear N.H., Arikian S. Clinical and economic factors in the treatment of onychomyсosis costs // Pharmacoeconomics. — 1996. — Vol.14, № 6. — P. 307-320.

7. Gill D., Marks R. A review of the epidemiology of tinea unguinum in the community // Austral. J. Dermatol. — 1999. — Vol. 40, № 7. — P. 6-13. 8. Peter R.U., Richarz–Barthauer U. Successful treatment and prophylaxis of scalp seborrhoeic dermatitis and dandruff with 2% ketocanazole shampoo: result of multicentre, double–blind, placebo–controlled trial // Br. J. Dermatol. — 1995. — Vol. 132, № 1. — P. 441-445.

9. Van Custem J., Van Cergen F., Van Peer A., Ketoconazole: activite in vitro sur Pityrosporum. Efficacity daans la pityrosporuose experimentale du cobaye et dans le pityriasis capitis humain // Bull. Soc. Fr. Mycol. Med. — 1998. — Vol. 17, № 6. — P. 282-294.

Помітили помилку? Виділіть необхідний текст з помилкою і натисніть Ctrl+EnterСистема Orphus
Система Orphus