/  
Дерматити — запальні реакції шкіри у відповідь на вплив подразників зовнішнього середовища. Розрізняють контактні дерматити і токсидерміі. Контактні дерматити виникають під безпосереднім впливом зовнішніх факторів на шкіру, при токсидерміях останні спочатку проникають у внутрішнє середовище організму.

Подразники, що зумовлюють дерматити, мають фізичну, хімічну чи біологічну природу. Так звані облігатні подразники викликають простий дерматит у кожної людини. До них відносяться тертя, тиск, променеві і температурні впливи, кислоти та луги, деякі рослини. Факультативні подразники викликають запалення шкіри лише в осіб, які мають до них підвищену чутливість: виникає алергічний (сенсибілізаційний) дерматит.

Клініка:
Клінічна картина простого дерматиту перебігає гостро або хронічно. Симптоми простого контактного дерматиту з'являються відразу або незабаром після першого контакту з подразником, а площа ураження відповідає площі контакту. Розрізняють три стадії гострого дерматиту: еритематозну (гіперемія і набряклість різного ступеня вираженості), везикульозну або бульозну (на еритематозно-набряковому тлі формуються везикули, підсихаючі в кірки або розкриваються з утворенням мокріючих ерозій), та некротичну (розпад тканин з утворенням виразки і наступним рубцюванням). Гострі дерматити супроводжуються зудом, печінням або болем, що залежить від ступеня ураження.

Діагноз простого дерматиту грунтується на чіткому зв'язку із впливом подразників, швидкому виникненні після контакту з ним, різких межах ураження, швидкої інволюціі після усунення подразника. Хронічні дерматити, причиною яких є тривалий вплив слабких подразників, характеризуються гіперемією, інфільтрацією, тріщинами, іноді розвивається атрофія шкіри.

Клінічна картина алергічного дерматиту характеризується яскравою еритемою з різко вираженим набряком. На цьому фоні можуть з'являтися численні пухирці, що дають при розтині мокріючі ерозії. При зменшенні запалення утворюються кірки і лусочки, які відпадають, і на їхньому місці деякий час зберігаються синюшньо-рожеві плями. Для підтвердження діагнозу використовують алергічні проби.

Токсидермія — гостре запалення шкірного покриву, розвивається від впливу на нього хімічних речовин, що надходять в організм через кров. Причини захворювання — лікарські препарати, харчові продукти, виробничі та побутові засоби, які потрапляють в організм травним або дихальним шляхами. Частіше розвивається у осіб, що мають індивідуальну схильність або алергічні стани (бронхіальна астма, екзема, нейродерміт та ін.). Токсидерміі можуть розвинутися через будь-який час після введення в організм алергенів (від кількох годин до 1,5 місяця). Клінічні прояви токсидермії різноманітні: плями, папули, везикули, пухирі та інші висипання. По важкості перебігу токсидерміі поділяють на легкі та важкі, по процесу висипання — обмежені та поширені.

Лікування:
Лікування дерматиту призначається лікарем-дерматологом і зводиться насамперед до виявлення алергена, проводиться детальне опитування хворого про особливості його роботи, ретельний аналіз анамнезу захворювання і виявлення можливих етіологічних агентів. Для лікування дерматитів необхідно застосовувати комплекс заходів, що включає в себе місцеву і системну терапію. Велике значення має лікування супутніх захворювань і уражень шкіри. При проявах простого контактного дерматиту деколи достатньо просто прибрати дію подразника.

При гострому дерматиті легкого та средньоважкого ступеня перебігу, а також при хронічному алергічному контактному дерматиті препаратами вибору є топічні глюкокортикостероїди (ГКС). У випадку приєднання вторинної інфекції, або для її профілактики на перше місце виходять комбіновані препарати, які у своєму складі крім ГКС мають ще антибактеріальний засіб. У важких випадках проводять системну антибіотикотерапію. Паралельно із вищевказаною терапією призначаються загальнозміцнюючі засоби, антигістамінні та протизапальні препарати.
Помітили помилку? Виділіть необхідний текст з помилкою і натисніть Ctrl+EnterСистема Orphus
Система Orphus